Классный час т г шевченко. Из краткой биографии шевченко. Изображения на деньгах

Тематичний урок на тему:

«Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Мета уроку:

Ø поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

Ø розкрити неосяжність його таланту;

Ø показати неповторність його творчої спадщини;

Ø розкрити образ митця як людинимогутньої волі та незламного духу;

Ø формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

Ø виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

Ø осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.

Основні навички: після уроку учні зможуть:

F показати велич постаті Тараса Шевченка;

F оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

F розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

F набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.

Обладнання до уроку:

§ портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

§ «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка.

§ Цитати його творів.

Епіграф до уроку:

Зростає покоління молоде,

Нові вогні горять на небокраї,

Та в далеч з наймолодшими іде

Пророк зорі, що землю всю осяє.

М. Рильський

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Актуалізація опорних знань учнів

Уч и т е ль . Діти, скажіть, будь ласка, чи знають у ваших родинах вір­ші Т. Г. Шевченка?Які? Чи люблять їх? За що? Чи є у ваших оселях порт­рети Т. Г. Шевченка?

— А які вірші Тараса Григоровича ви пам’ятаєте?

III. Повідомлення теми, завдань уроку

Учитель. На цьому уроці, тема якого «Тарас Шевченко- великий син свого народу», ви поглибите свої знання про дитинство і життєвий шляхвеликого Кобзаря, неповторність його творчої спадщини , ознайоми­тесь зі збіркою поетичних творів «Кобзар», пригадаєте поезії, які вам найбільше подобаються. (Читає епіграф.)

— Як ви розумієте цей вислів? (Відповідь учнів.)

IV. Опрацювання навчального матеріалу

Вступ.

9 березня виповнюється 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України. Сьогодні на уроці ми з вами звернемося до спадщини Великого Кобзаря, людини, яка стала для України заповітною думою, безсмертною піснею.

Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий». В міру стишення мелодії учениця декламує уривок з поеми «Причинна»

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…

Слова вчителя:

З цих слів розпочинається книга «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою піснею, котру без перебільшення можна назвати народною, вони стали символом України у Європі і у всьому світі.

Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.

І цей тематичний урокми сьогодніприсвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її славетному сину, її Пророку.

Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – українець іми прагнемо бути достойними його нащадками.

Він був сином мужика –

і став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком –

і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові,

світлі і вільні шляхи професорам

і книжним ученим.

І.Франко

Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.

Учень читає вірш Л. Храпливої

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Слова учителя:

Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку, латину.

Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Поте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

Давайте пригадаємо, які ви вивчили твори Шевченка?

Запис на дошці допоможе вам.

Зацвілавечірняя

Всталавесна чорну землю

Світаєу лузі червона калина

Зоре моякрай неба палає

(Один учень з кожної групи з’єднує слова).

V. Презентація проекту «Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Біографи: « Життя коротке, але знамените»

9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета.

Рано залишився сиротою.

Перша освіта у сільського дяка; виявив великий хист до малювання і складання віршів.

1831 р. – переїхав з паном Енгельгардтом до Петербурга, де навчався в майстра-живописця Василя Ширяєва;

1838 р. Т. Шевченка викуплено з кріпацтва завдяки відомим художникам Івану Сошенку, Карлу Брюллову, Олексію Венеціанову, поету Євгену Гребінці (гроші виручено за продаж створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського).

Т. Шевченко вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі.

1840 р. вийшла перша збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка розпочала новий етап в історії української літератури.

1841 р. – окремим виданням видруковано поему «Гайдамаки».

1843, 1845 рр. у складі археографічної комісії Шевченко відвідує Україну. 1843 р. опубліковано драму «Назар Стодоля».

1844 р. поема «Сон».

1844 р. – окремими книжками вийшли поема «Гайдамаки», і поема російською мовою «Тризна».

1845 р. опубліковано твори «Кавказ», «Наймичка».

1845 р. – після закінчення академії повернувся в Україну, увійшов до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства.

Опубліковано послання «І мертвим, і живим…», вірші «Заповіт»(перекладено 100 мовами), «Минають дні, минають ночі…», історичні твори «Великий льох», «Холодний Яр»; видав альбом «Живописна Україна».

1847 р. при арешті Шевченка до рук жандармів потрапила рукописна збірка «Три літа», підготовлена поетом до друку. У неї увійшли такі твори: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» і десятки поезій. До 1905 р. ця збірка пролежала в жандармських архівах. Лише окремі поезії збірки, що випадково залишилися в приватних руках, поширювалися в Україні.

1847 1857 рр. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за написання гостросоціальних віршів Шевченко був засланий рядовим солдатом до Орської фортеці, а згодом – в Оренбург та Новопетровське укріплення.

1848 р. – брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен, написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» та ін., вірші «І виріс я на чужині…», «Якби ви знали, паничі…», «У нашім раї на землі…» тощо.

1857 р. П. Куліш опублікував поему «Наймичка» без Імені автора.

1858 р. повернення до Петербурга.

1859 р. подорож в Україну.

1860 р. одержав звання академіка-гравера. Цього ж року побачило світ нове видання «Кобзаря».

10 березня 1861 р. – помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі.

22 травня 1861 р. – перепохований у Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Огляд творчості

Т. Шевченко залишив по собі збірку поезій «Кобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), п’єсу «Назар Стодоля», декілька уривків інших драматичних творів, щоденник, листи.

В історії української літератури, попри чисельні розвідки, Шевченко був і залишається непрочитаним. У його творчості відобразилися літературні стилі та епохи – від романтизму, просвітництва, реалізму – до постмодерну. Тривалий час дослідники майже не приділяли уваги записам Шевченка, які він розпочав за півтора місяця до звільнення із заслання, тобто 12 червня 1857 р., і вів їх до 13 липня 1858 р. Традиційно ці записи називають «Щоденник».

«Журнал», або Щоденник, є не лише безцінним джерелом відомос­тей про життя й оточення поета, про його суспільно-політичні, філософ­ські та художні погляди, про його ставлення до явищ літератури, мис­тецтва, історії, суспільного життя тощо. Це твір Шевченкової мемуар­ної прози, який подає «надзвичайно влучний автопортрет поета і люди­ни» і разом з тим є ключем до творчості Шевченка.

Мистецтвознавці: «Шевченко – художник»

Вчитель : Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Учні Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» – «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів...

Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. переважала у творчості багатьох європейських художників.

Шевченко уподобав акварельний малюнок ще в доакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки.

Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи.

Одним з вершин його пошуків сепія «Казашка Катя» (1856-1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу.

Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні порижиття, в різних настроях і переживаннях.

Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів вітчизняної світової класики.

Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури.

1840 рік, олія

1843 рік, олія

Мовознавці: «Значення творчостіШевченка для розвитку української літературної мови»

Вчитель. Шевченко відіграв важливу роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

Учень. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

Сміливо ввів у свої твори для передачі філософських, політичних, літературних та інших понять книжні слова і вирази, слов’янізми. А також слова іншомовного походження для створення відповідного історичного або місцевого колориту.

Мова його стала зразком для наступних українських письменників.

Літературознавці: «Спогади про Шевченка» (презентує група літературознавців) 6хв.

І.Я. Франко: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав».

О.І. Білецький: «Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над Російською імперією як грандіозна хмара, що насувається, наливаючись свинцем... Але раптом лунає перший удар грому, перший розряд електрики, що зібралася в повітрі. Таким ударом в 30-х - 40-х рр. ХІХ ст. стала поезія Шевченка».

П.Г. Тичина: «Французький письменник Меріме говорив про Тургенєва, що той двадцяттю двома пострілами своїх оповідань «Записок охотника» бив по рабству, яке гнітило його країну. О! яким же числом можна зчислити постріли Тараса Шевченка? Взяти хоч би такі його твори, як «Катерина», «Заповіт», як «Гайдамаки», «Сон». Та він же стріляв в кріпосне право і у винуватців цього рабства – в царів і панів – буквально кожним твором, буквально кожним рядком своїм поетичним».

«Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну Вітчизну».

«Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме – і політичну поезію, і лірику, і сатиру, і антирелігійні стріли «Кобзаря», і багато ще чого іншого. Цінуймо ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!».

М.І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».

М.О. Добролюбов: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний».

«Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним в порівняння, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій відповідності із змістом і ладом народного життя».

В.П. Острогорський: «Шевченко зумів в житті вітчизни віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу для себе честь назвати такого поета своїм».

Рене Депестр: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу. Треба ширше відчиняти всі вікна й двері поетичному вітру Шевченка, що лине з берегів Дніпра. Для Куби, для Гаїті, для всієї Латинської Америки познайомитися з Шевченком, прилучити його до свого щоденного життя – це значить сприяти ще буйнішому розквіту нашої весни».

А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ».

П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…».

Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського мистецтва».

Г.В. Плеханов: «Про поетичний талант Шевченка може бути тільки одна думка: покійний Тарас Григорович належить до числа найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури».

ТАРАС ГРИГОРЬЕВИЧ ШЕВЧЕНКО - НАРОДНЫЙ ПОЭТ И ХУДОЖНИК

Цель: 1) Расширить знания о жизни и творчестве Т.Г. Шевченко

2) Познакомиться с некоторыми фактами из биографии поэта

Что вы знаете о Т.Г. Шевченко?

Имя известного кобзаря знакомо всему миру. Его знают не только как великого народного поэта, но и как таланливого художника.

Слайды

Ешё в раннем детстве Тарас выделялся из круга оборванной детворы любовью к исскуству. Любовь к рисованию заставляла его искать учителей.

Слайды

В 8 лет отец отдал его к дьяку «в науку». Интересная была та наука. Дьяк был пьяницей и за малую провинность карал своих учеников розгами.

Ти взяла

Мене, маленького, за руку

I в школу хлопця одвела

До пьяного дьяка в науку

- Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, ти сказала

Тарас рисова мелом, угольком на воротах, на стенах и этим делал много хлопот. А когда зарабатывал копейку покупал бумагу и делал из неё записную книжку, т.к. очень любил писать и рисовать.

Куплю

Паперу аркуш I зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами I в i зерунками з кв i тками. Кругом листочки обведу та й списую Сковороду або «Три цар i е со дари». Сам соб i у бур`ян i щоб не почув хто, не побачив. Висп i ваю та плачу.

«Три цар i е со дари – название рождественской песни, песни-колядки.

Слайды

После того как умерли родители в 1824 умерла мама, а в 1825 умер отец.

Недолго длилась Тарасова «наука»

Сколько ему было лет?

(11-лет)

Почувствовав себя чужим в отцовском доме Тарас уходит из дома, попадает то к одному, то к другому дьяку, он настойчиво искал художника, который мог научить его рисовать.

Но как-то дьяк Ефрем напил ся и заявил, что у мальчика нет таланта.

И вернулся Тарас в свое село.

Это было в 1827 году

Сколько лет ему было? (13-лет)

Какое стихотворение приходит на память?

(Мен i тринадцятий минало)

В 1831 году началось польское восстание и Энгель Г а рд вынужден был переехать из Варшавы в Питербург.

Там пом ещ ик отдал Тараса в обучение к домашнему художнику Ширееву. Затем судьба и счастливы й случай свели Шевченко с уважаемыми людьми – художниками Алексеем Венециановым и Карлом Брю л овым, а т а к же с величайшими российским поэтом и учителем царских детей Василием Ж уковским. Все эти люди помогли талантливому кре постному .

Брю л ов нарисовал портрет Жуковского, большую часть денег за который отдала царская семья из-за уважения к Жуковскому

На эти деньги 2500 рублей Шевченко был выкуплен из крепостных 22 апреля 1838 года. В этом же году он был принят в академию исскуств, а по окончании в 1847 году был утвержден учителем рисования Киевского университета. Эти годы 1840-1847 стали лучшими в жизни Шевченко, так как в этот период расцвело его поэтическое дарование.

1840г.- сборник Кобзарь

1842г.- крупное произведение «Гайдамаки»

Но в 1846 г. вступление в тайное общество Кирило-Мифодиевское завершилось печально, все члены общества впоследствии были арестованы, а Шевченко был сослан в Оренбурский корпус с запретом писать и рисовать.

Больше всего досталось Шевченко за поэму «Сон», в которой он высмеивает императорское симейство. 3атем он был сослан в Новопетровское (1850-1857). Ему было запрещенно рисовать, но он писал несколько повестей на русском языке «Княгиня» «Художник» «Близнецы»

В 1857г благодоря настойчевым ходотайствам за него вице президента Академии Художников, Шевченко был освобождён. Он вернулся в Питербург и полностью предался поэзии и исскуству. Он мечтал купить усадьбу над Днепром, но не довелось, тяжелые годы ссылки ослабели организм поэта. В 1861г он скончался. Сначала он был похоронен в Питербурге, но затем прах поэта был перевезён на Украину неподалёку от Киева. Сбылось желание поэта о котором он написал в «Заповит е »

Як умру так поховайте

Мене на могили

Серед степу широкого

На Вкраини милой

Цитата из дневника

«Странное, однако ж, это всемогучее прозвание.

Я Хорошо знал, что живопись - моя будущая професия… и вместо того…я сочинял стихи, за которые мне никто гроша не заплатил и которые наконец, лишили мне свободы…»

- Что нового вы узнали о Т.Г. Шевченко?

- Кем был Т.Г. Шевченко в творческой жизни?

Где находится главный Шевченковский музей? (В Киеве)

Он хранит 1) Оригиналы живописный работ Шевченко

2) Рукописные стихотворения

3) Редкие фотографии поэта и его друзей

4 тысячи экспонатов в 24 залах

Картины

Цыганка-гадалка 1841 акварель

Катерина 1842 холст, масло

Слайды

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

«ЖИВЕ ПІД СОНЦЕМ ЛЮБОВІ ШЕВЧЕНКОВА ВЕСНА»

Для учнів основної школи

Мета: розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г.Шевченка.

Наочне оформлення: портрет Т.Г.Шевченка, виставка книжок, репродукцій художніх творів, збірники творів.

Музичне оформлення: запис пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.

Обладнання: мультимедійна презентація, музичний центр, книжковий стелаж, свічки.

Хід години спілкування

Епіграф

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала, як нова …

О. Підсуха

На слайді демонструється акровірш

Т и мусиш нам співця назвати,

А дже умів лиш він один

Р абів німих так захищати.

А хто так оспівав, як він,

С адок вишневий коло хати? (Дмитро Білоус)

Вчитель: Живе під сонцем любові Шевченкова весна…, саме так поетично звучить тема нашого уроку.

Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми сьогодні кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.

До портрета Шевченка підходить учень і учениця. У руках – запалені свічки

Свічку поставлю, свічку поставлю,

Мов перед образом, перед тобою.

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколішки поряд зі мною.

Благословенна хай буде година

І тая хата, і село,

Що Україні принесло

З великих найбільшого сина.

Стою перед тобою, поете,

Маленька, як макове зерня,

Твій погляд пронизує душу,

Немовби колючеє терня.

Схилюся низько, Тарасе,

І клятву тобі я приношу,

За всіх і за вся нерозумних

У тебе прощення я прошу.

Вчитель. Погляньмо уважно на портрет благородного і мужнього Шевченка, захисника прав знедоленого народу. Подивляюся уважно. Погляд спрямований твердо вперед, хоч десь там, у глибині очей, і причаївся ледь помітний смуток. У погляді – віра у справедливість, якій віддав усе життя, віра у звільнення трудящих. У смуткові – уболівання за долю народу, Усе його життя – великий подвиг. Важким і тернистим був життєвий шлях
народного співця.

Звенигородщина – співучий куток України, в ньому. І саме тут 9 березня 1814 року

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя хлопчику дала

Кріпачка – мати, вбита горем

– Радість і смуток, біль і нові оселі сповнювали груди. Син!… Яка радість!… Хай росте великий!… А виросте … і в голові смуток погасив радість: панові ще один кріпак, ще один підневільний страждалець.

– Діти, яке значення слова „кріпак”? (Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ).

За народним повір’ям коли народжується дитина Господь благословляє її в білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудра буде, на руки – майстром на всі руки, на серце – доброю. І такою дитиною, якій поклав Господь руку на серце, голову та руки, був Т. Шевченко.

Йшли роки. Ріс хлопчик. Його босоноге дитинство проходило в селі Кирилівка. Хлопчик зростав допитливим. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном (за що його прозвали малим приблудою), все що було довкола нього, цікавили Тараса. Він завжди ходив замисленим – щось роздумував.

Прийшов час, і ось Тарасик уже школяр. Та недовго тривало Тарасова мука – наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.

Учні читають вірш Грицька Бойка

1-ий учень:

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.

2-ий учень:

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

3-ій учень:

Умерли мама й тато...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

4-ий учень:

В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

5-ий учень:

Хоче малювати

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світло майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя!

Вчитель. Тарас виріс обдарованою дитиною. Доля його нагородила талантами.

Кобзар ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Ще змалку полинув Тарас у вир пісні, яка стала пізніше життєдайною силою для власних творів. Так народжувався перший талант – талант поета.

В тому кутку України, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть через те, що край тихий хоч малюй: в садах та зорях...

Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева. Малював, наймитуючи в дяка, терпів знущання бо жага до малярства була сильнішою за всі кривди. Там, у рідній стороні, народжувався другий талант – талант художника.

Був Шевченко Кобзарем-співцем дум народних. У них – краса українських степів і рев Дніпра могутній, туга за рідним краєм і розмова з одинокою зорею що світить у душу. Із народного напившись джерела, зберігши у серці своєму найрідніші образи, помандрував Тарас у широкі світи. А поруч нього йшли дві посестри-Муза і Доля.

…Слава не забарилась. Український народ пишається своїм пророком і генієм, співцем волі і провісником нового життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу й усе розквітаючу радість.

Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни і сльозою скропив, і вірою повив та встелив путь з Петербурга до його вічного й тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі.

Вчитель. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?

Учні. Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі.

Вчитель. Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.

Свою першу збірку творів (1840 р.) поет назвав „Кобзар”. Входило до неї тоді 8 поезій.

Учні зачитують вірші із збірки„Кобзар” Т.Г.Шевченка

Вчитель: Зверніть увагу на збірки „Кобзар”, видані в різні роки. Не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. Його поетичне слово любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє і сумує.

Читання учнями творів Т.Г.Шевченка „Зоре моя вечірняя”, „Зацвіла в долині червона калина”, „Тече вода з-під явора”.

Вчитель. Багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику. Які ви знаєте пісні на вірші Т.Г.Шевченка?

Слухання запису пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.

Вчитель. Тарас Григорович Шевченко був не тільки поетом, він був ще й і талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі.

Розгляд та коментар репродукції Шевченка „Автопортрет”(1840).

Вчитель. Запитання вчителя до учнів.

• Хто впізнав людину, яка дивиться на нас із глибини часу? (Т.Г. Шевченко)
• Що означає слово „автопортрет”? (Автопортре́т – портрет художника, виконаний ним самим )
• Яким ви бачите поета? (Молодим, добрим, розумним)
• Що виражають очі? (Печаль, біль)
• Високе чоло свідчить про глибокий розум.
• Про що думає поет?

Декламування вірша «Думи мої, думи мої …»

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядками...

„Я так її люблю, я так її люблю

Мою Україну убогу...” .

Вчитель. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її і народ український вільними. Пам’ять про поета вічна.

До своїх нащадків, до нас з вами поет звертався словами:

„І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Незабудьте пом’янути

Незлим тихим словом”.

Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: іменем Шевченка названо вулиці, театри. Національний університет носить його ім"я. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету.

Отже, живе під сонцем любові Шевченкова весна … вона прийшла на землю, яку сходив Тарас малими, босими ногами й засівав словом.

Діти зачитують присягу:

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється,

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те зробим ми, їх діти.

Звучить лірична мелодія

Путешествие на станцию им. Т.Г.Шевченко

Сценарий мероприятия,

посвящённого 199-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко.

Подготовила учитель русского языка и литературы МОАУ «Лицей № 7»

г. Оренбурга Колбасина Татьяна Николаевна.
Цель: Познакомить с творчеством Тараса Шевченко - выдающегося украинского поэта, прозаика, драматурга, художника, политического и общественного деятеля.

Задачи:

1.Привлечь внимание к творчеству Т.Г. Шевченко, чей юбилей отмечается в 2014 году.

2.Включить учащихся в мероприятия «Шевченковский март», объявленные в городе Оренбурге.

3.Воспитание уважения и любви к культуре одного из братских славянских народов.

Оборудование: компьютер, оснащённый программой POWER POINT, мультимедийный проектор, экран, презентации, видеофильм, песни на стихи Т.Г.Шевченко.

Вступление . Просмотр уникального собрания картин Т.Шевченко на фоне стихов Т.Шевченко в исполнении Нины Матвиенко и Кубанского казачьего хора (video.mail.ru)
I .Станция математическая

Ответить на вопросы

1. 
   В каком году родился Т.Г. Шевченко, если в 2013 году ему исполняется 199 лет? (1814 г.)
2. 
   В каком умер Т.Г. Шевченко, если известно, что он прожил 47 лет? (1861 г.)
3. 
   Назвать день рождения Т.Шевченко по старому стилю, если известно, что по новому стилю его день рождения отмечается 9 марта. (25 февраля)

II. Станция энциклопедическая .
Прочтите справку из энциклопедии о Т.Г.Шевченко.

«Тара́с Григо́рьевич Шевче́нко (укр. Тара́с Григо́рович Шевче́нко; 25 февраля (9 марта) 1814, село Моринцы, Киевская губерния (ныне Черкасская область) - 26 февраля (10 марта) 1861, Санкт-Петербург) - украинский и русский поэт, прозаик, художник, этнограф.

Академик российской Императорской Академии художеств (1860).

Литературное наследие Шевченко, центральную роль в котором играет поэзия, в частности сборник «Кобзарь», считается основой современной украинской литературы и во многом литературного украинского языка.

Бо́льшая часть прозы Шевченко (повести, дневник, многие письма), а также некоторые стихотворения написаны на русском языке , в связи с чем многие исследователи относят творчество Шевченко, помимо украинской, также и к русской литературе».

Звучит песня на стихи Т. Шевченко «Думка».

III. Станция историческая .

«Знаешь ли ты, что…»

Тарас Григорьевич Шевченко родился в семье крепостного крестьянина. Рано осиротел; был пастухом, батраком у попа, с 14 лет "казачком" у своего помещика П. В. Энгельгардта. Грамоте учился у сельского дьячка. С 1829 жил с помещиком в г. Вильнюсе, а с его переездом в Петербург (начало 1831) был отдан (в 1833) в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" Ширяеву. Весной 1838 года при поддержке К. Брюллова, В. Жуковского, О. Венецианова, М. Вельгорського, Е. Гребенки, И. Сошенка и других Шевченко выкупили из крепостничества.

IV .Станция «Внимание! Ещё раз внимание!»
1.В какой семье родился Тарас Григорьевич Шевченко?

2.Продолжи: «Тарас Григорьевич Шевченко рано осиротел, он был пастухом, батраком…» У кого? (у попа)

1. 
   Со скольких лет он был «казачком» у своего помещика П. В. Энгельгардта?
2. 
   У кого учился грамоте Тарас Шевченко?
3. 
   С какого года жил Тарас Шевченко в Вильнюсе?
4. 
   Когда Тарас Шевченко переехал в Петербург?
5. 
   В каком городе и когда Тарас Шевченко был отдан в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" Ширяеву?
6. 
   В каком году Тарас Шевченко был выкуплен из крепостной неволи?

V .Станция «Верю -не верю»
1.Веришь ли ты, что Т.Шевченко, в прошлом пастух и батрак, …

А) мог поступить в Академию искусств?

Б) мог окончить Академию искусств? (1844 год)

В) Т. Шевченко утвержден на должность преподавателя рисования Киевского университета? (в феврале 1847 года)

Г) Т.Шевченко арестован и сослан в Орскую крепость Оренбургского отдельного корпуса? (24 марта 1847 г. за участие в деятельности Кирилло-Мефодиевского общества и за антисамодержавные поэзии сослан в Оренбургский край с царской резолюцией о запрете писать и рисовать.)

VI. Станция лексическая
1.Кто такой кобзарь? (Кобзарь - украинский народный певец, аккомпанирующий себе на кобзе. Кобзари выражали в своих произведениях социальные чаяния трудового народа, в первую очередь крестьянства. Они воспевали в думах и песнях героев народной борьбы с иноземными захватчиками. Высокого расцвета искусство К. достигло в 16-17 вв. В 19-20 вв. известность получили: Андрей Шут (умер 1873), Остап Вересай (около 1803-90), Иван Крюковский (1820-1885), Федор Холодный (1832-1902), Михаил Кравченко (1858-1917) и др.

Большая советская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия. 1969-1978. 2.Назовите синонимы к слову кобзарь. (Синонимы: бандурист, музыкант, певец)

VII. Станция литературная.
1.Прослушайте стихотворение Т.Г.Шевченко. (На фоне слайдов с портретами кобзаря, видеофильма о Т.Шевченко)

Как бы вы назвали это стихотворение? (Тарас Шевченко. Завещание (1845)

Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он… вот тогда я Встану из могилы - Подымусь я и достигну Божьего порога, Помолюся… А покуда Я не знаю бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой, В семье вольной, новой, Не забудьте - помяните Добрым тихим словом.

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отоді я І лани і гори - Все покину і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров"ю Волю окропіте. І мене в сім"ї великій, В сім"ї вольній, новій, Не забудьте пом"янути Незлим тихим словом. (укр.)

VIII .Станция «Память»
(С демонстрацией слайдов, на фоне песня на стихи Т. Шевченко "Садок вишневий коло хати»)

Названы в честь Т.Шевченко:

Национальный университет в Киеве (напротив центрального корпуса университета - в парке, также носящем имя Тараса Шевченко, находится памятник поэту-кобзарю).

Бульвар в Киеве, являющийся одним из центральных проспектов столицы Украины.

Набережная в Москве.

Луганский педагогический университет.

Приднестровский государственный университет в Тирасполе.

Государственный академический театр оперы и балета им. Т. Г. Шевченко в Киеве.

Волынский областной украинский музыкально-драматический театр имени Т. Г. Шевченко.

В СССР имя было присвоено Днепропетровскому областному украинскому музыкально-драматическому театру.

Его именем названы улицы во многих городах Украины, России и других стран (например, в Тбилиси, Вильнюсе).

Его именем также названы площади в Киеве, Санкт-Петербурге, Лондоне и в Нью-Йорке.

С 1924 года казахский город Форт Александровский носит название Форт-Шевченко, а с 1964 по 1991 годы город Актау назывался «Шевченко».

Среди местных жителей Мангистауской области Казахстана, где был Т. Г. Шевченко, имя Тарас считается распространенным.

Мемориальные доски

Мемориальная таблица на доме по улице Замковой (ныне Пилес, 10) в Вильнюсе, в котором Шевченко жил в 1829-1830 годах

Мемориальная таблица на здании исторического факультета Вильнюсского университета

Мемориальная доска в г. Соль-Илецк Оренбургская область

Изображения на деньгах

На 50 приднестровских рублях, 2000 год

На 50 приднестровских рублях, 2007 год

На ста гривнах, 1996 год

На ста гривнах, 2005 год

Юбилейный рубль СССР, 1989 год: 175 лет со дня рождения

Памятная золотая монета Украины

Изображения в филателии

Почтово-благотворительная марка Украинской ССР (1923 год): Тарас Шевченко Марка Подпольной почты Украины, 80-летие Научного общества имени Тараса Шевченко, 1953 год

Почтовая марка Украины, 1994 год

Почтовая марка Украины, 1997 год: 4-я национальная филателистическая выставка

Почтовая марка Украины, 2001 год

Почтовая марка СССР, 1939 год

Почтовая марка СССР, 1954 год: памятник в Харькове

Почтовая марка СССР, 1954 год: памятник в Каневе

Почтовая марка СССР, 1957 год

Почтовая марка СССР, 1961 год: памятник в Харькове

Почтовые марки СССР, 1964 год, 1989 год

Памятники Тарасу Шевченко

Памятники Шевченко имеются во многих городах мира, как в большинстве городов Украины, так и во многих городах за её пределами (Россия, Франция, Канада и другие страны).

Киновоплощения

Амвросий Бучма - «Тарас Шевченко» (1926)

Николай Надемский - «Прометей» (1936)

Сергей Бондарчук - «Тарас Шевченко» (1951)

Иван Миколайчук - «Сон (укр.) русск.» (1964)